Осип Рожка: Видання Фундації УВУ

“Специфічна діяльність Фундації УВУ охоплює: збереження української свідомости і тотожности, культурної спадщини і традиції серед української молоді, особливо серед студентів вищих навчальних інституцій у США і за кордоном, надання фінансової і моральної допомоги студентам української мови, історії, культури і географії і інших предметів про Україну, й інституцій, які надають таке виховання; встановити, унапрямлювати і підтримувати виховні, харитативні і культурні інституції для сприяння повищим цілям”. (Із статуту Фундації УВУ, неофіційний переклад).

Видання Фундації УВУ за останні 15 років відповідають вищеподаним критеріям, особливо у ділянці збереження і плекання національної свідомости і тотожности, культурної спадщини і традиції українського народу, і тим самим викарбовують або збагачують у молодої людини національну духовність, яка робить з неї повноцінного члена української нації і української спільноти.

В бюрі Фундації УВУ в Ню Йорку. Прибл. 2002 рік.

Вже 30-го грудня 1975-го року, на самій зорі існування Фундації УВУ, часопис “Свобода” повідомляв: “Ціллю Фундації УВУ в США є створити постійну фінансову базу для Українського Вільного Університету у висоті одного мільйона долярів. Нагромаджений капітал залишається власністю Фундації і є контрольований вибраними на Загальних Зборах контрольними органами фундації та федеральним урядом. Лише відсотки з одержаного капіталу дадуть Українській Високій Школі в Мюнхені не тільки можливість існування, але забезпечують свобідний розвій вільній українській науці, так нещадно нищеній на поневоленій Батьківщині”.

Отже, йшлося про те, щоб допомогти розвитку української вільної науки. До цього аспекту належить і видання книжок, бо Українська наука знаходилася у колоніяльних путах, а українські наукові установи виконували московські інструкції.
Для Фундації УВУ відкрилося широке поле діяльности, щоб донести до студентів, українських науковців та співвітчизників злочини московської большевицької системи.

Презентація книжокУ 1976-му році Дирекція Фундації видала комунікат, в якому повідомлялося, зокрема, таке:
“Коли сьогодні, на наших очах і очах вільного світу, відвічний ворог України — Москва — палить українські бібліотеки, нищить українську культуру і її носіїв, ми не сміємо допустити до цього, щоб носії української науки поза межами України — Український Вільний Університет — через фінансові труднощі, мусів тепер сповільнити, або припинити свою творчу працю”.
Коли писалися повище процитовані рядки, УВУ вже мав за собою 54 роки творчої, наукової і видавничої діяльности, забезпечивши освіту тисячам студентів УВУ у Празькому та частково у Мюнхенському періодах.

1977 року Централю Фундацїї перенесено з Нью Джерзі до Нью Йорку, в серце Мангеттена, де вона й досі успішно діє. А Фундацію очолив проф. д-р Петро Ґой, відомий громадський діяч, один із засновників СУМ в США та активний пластовий діяч, який користувався широкою підтримкою проєктів УВУ в громаді.

Необхідно згадати про студентську акцію, яка стала зародком нового виміру діяльности УВУ. У неділю, 19 травня 1985 року, заходами Спільного Українського Студентського Комітету при Фундації УВУ відбувся у присутності громадян Нью Йорку і з участю біля півсотні колишніх в’язнів гітлерівських концтаборів, захід, який відзначив 40-ліття визволення українських політичних в’язнів з тюрем і концтаборів гітлерівської Німеччини. Тут оголошено про творення Інституту Мартирології України та творення Асоціяції дітей колишніх українських політичних в’язнів. Обговорювалося питання творення національного документаційного центру.

Одним з перших плодів цього задуму було зібрання документаційного матеріялу про вбивство Провідника ОУН, Степана Бандери. Очевидно, прицілом документації було — зібрати матеріяли, які для мешканця совєтської України, малообізнаного у справах шантажу і “мокрих” справ КҐБ, в тім часі під проводом Андропова, могли б послужити для точнішої інформації про події з 1959 року і про обставини, в яких загинув Провідник, що знайшли детальне висвітлення в американській і західній пресі.  Під проводом проф. Петра Ґоя при Фундації УВУ зібрано кілька тисяч вирізок з преси про вбивство провідника ОУН Степана Бандери та видано монографію “Степан Бандера” з підставовими даними про Провідника ОУН.

Фундація УВУ започаткувала ряд ініціятив для відзначення 1000-ліття Хрещення Руси-України у 1988 році, серед яких влаштування протягом трьох семестрів викладів для молоді у Коледжі Пассейку, Н. Дж., та видано історичний стінний календар з кольоровими ілюстраціями мистця Петра Андрусева, серію поштових карток “Українці в діяспорі”. Видано спільно з педагогічною комісією “Рідна Школа” в Баффало авдіо-відео касети про Хрищення Руси-України, призначені для шкільної молоді. Успіх цього почину спонукав до застанови над дальшою активністю.

Можна ствердити, що від початку 1990-их років Фундація УВУ зайнялася священною місією заповнення білих плям історії українського народу та друкуванням матеріялів про мартирологію українського народу. Фундація радо підтримує науковців, що займаються науковою діяльністю, або ви-данням творів, які насвітлюють скоєні колишніми окупантами України злочини проти українського народу.

Почин Фундації УВУ був потрібним, і сьогодні він знаходить серед української інтеліґенції багато прихильників.

Ось перелік творів, які видала Фундація УВУ, або які появилися за сприянням Фундації УВУ:

1.“Народовбивство в Україні”. Офіційні матеріяли про масовий терор у Вінниці.
2. Акція “Вісла”. Документи і фотограії про совєтського-польське безпощадне нищення невинних людей Лемківщини. Автор Євген Місило.
3. “Віра. Надія. Любов”. Спогади жінок в УПА. Автор Марія Паньків.
4. “За тебе, свята Україно”. Заліщицький повіт у визвольній боротьбі ОУН-УПА. Автор Нестор Мизак. Чернівці.
5. “Змагання за українські університети в Галичині”. Автор Василь Мудрий.
6. “Педагогічна спадщина Григорія Ващенка”.
7. Августин Волошин. “Твори”.
8. “Історія української літературної критики. Від початків до кінця ХІХ століття”. Автор Роман Гром’як.
9. “Нариси Маґдебурзького права в Україні. XIV — початок XVII століття”. Автор Тетяна Гошко.
10. “Український націоналізм” С. Ленкавського. Під редакцією Олександра Сича.
11. “Степан Бандера. 1909-1959-1989”. Документи про вбивство Бандери. Автор Петро Ґой.
12. “Західноукраїнська трагедія”. Автори Олег Романів та Інна Федущак.
13. “Акти та документи Галицько-Волинського князівства ХІІІ-ХІV століття”. Олег Купчинський.
14. “Що дала Україна світові”. Автор В. Сергійчук.
15. “Історія Фундації УВУ – 30 літ діяльности. 1975-2005”.
16. Передруковано найважливіші брошури, які стосувалися мовного питання. Серед них — „Кам’яна сокира” Василя Яворського.
17. Спонзоровано видання трилогії “Кара історії”.
18. “Віра, Надія, Любов” (Жінки в рядах УПА), автор Марія Паньків.
19. “Історичний календар” з нагоди 1000-ліття хрещення Руси-України мистця Петра Андрусіва.
20. Поштові картки з життя Блаженної Едіґни — доньки Анни Ярославної, королеви Франції.
21. Двічі на рік — на Великдень і на Різдво — Фундація УВУ видає брошури або картки із закликами до жертводавців.

Детальніше про кожне видання читайтеТУТ

Top